Лёгкая промышленность.

Лёгкая промышленность представлена отраслями—кожевенно-обувной, швейной, трикотажной и текстильной.
В этих отраслях нашло широкое применение своим трудовым навыкам кустарно-ремесленное население многочисленных мелких городков.
Левобережная лесостепь — области Полтавская, Харьковская и Сумская (без северной части, относящейся к Полесью) — представляет- собой и по природным условиям, и по строю сельского хозяйства переходный район между Правобережьем Украины на западе, Черноземным Центром РСФСР на севере и степью на юго-востоке. Хотя за советское время площадь под сахарной свёклой здесь сильно возросла, но сплошной крупный массив её посевы образовали лишь на северо-востоке, между Сумами и Харьковом. Зерновые имеют здесь большее значение, чем на Правобережье, причём яровая пшеница занимает уже заметное место наряду с озимой.

Лёгкая промышленность представлена отраслями—кожевенно-обувной, швейной, трикотажной и текстильной.

В этих отраслях нашло широкое применение своим трудовым навыкам кустарно-ремесленное население многочисленных мелких городков.

Левобережная лесостепь — области Полтавская, Харьковская и Сумская (без северной части, относящейся к Полесью) — представляет- собой и по природным условиям, и по строю сельского хозяйства переходный район между Правобережьем Украины на западе, Черноземным Центром РСФСР на севере и степью на юго-востоке. Хотя за советское время площадь под сахарной свёклой здесь сильно возросла, но сплошной крупный массив её посевы образовали лишь на северо-востоке, между Сумами и Харьковом. Зерновые имеют здесь большее значение, чем на Правобережье, причём яровая пшеница занимает уже заметное место наряду с озимой.

Облицовка фасада.

Мы познакомили вас с различными материалами для облицовки фасада. Теперь вы можете выбрать из них любой симпатичный и нужный вам, приобрести его в любом удобном магазине и начать облицовочные работы. Каждый человек, собравшийся выполнить отделку фасада своего жилищного имения, выбирает для этой цели материалы в следствии разнообразных причин: среди них общее направление стиля здания и участка, на котором он находится, и, конечно же, база материалов. Однако главное, что бы выбранные материалы для облицовки принесли вам удовлетворение своей долгой службой и надёжностью.

Энергетическое сбережение.

Фасады с описанной нами системой вентиляции имеют отличные свойства энергетического сбережения, способны обеспечить хорошую изоляцию стен от шумов и звуков. Заметим также, что для фасадов с вентиляцией не нужно готовить стены для отделки заранее. К тому же, навесные элементы фасада с вентиляцией способны запросто скрыть не ровные и дефектные стены! Так что такие типы фасадов имеют хорошую эффективность и не дороги для того, что бы совершить отделку дома. Также они придают виду фасада современное оформление.

Вентиляция фасада.

Вентиляция фасада представляет из себя «Пирог» из нескольких слоев, состоящий из утеплителя внешней стены и материалом для облицовки, между которыми имеется воздушное пространство. Если описать это проще, то такая конструкция является навесной и её устанавливают на определённом расстоянии от стены. Заметим, что она имеет возможность пропускать воздушные потоки, а излишняя влага отводится в зону вентиляции, после чего восходящие потоки воздуха осуществляют её вывод наружу. Не стоит беспокоиться о том, что такая вентиляция не подойдёт для установки на неё каких-либо материалов отделки: если она грамотно поставлена, то на ней можно закрепить как лёгкий лист композитного алюминия так и тяжкую плиту из гранита.

Цокольный сайдинг.

Цокольный сайдинг, судя по названию, крепят на той части здания, где находится его цоколь. Облицовочные панели для этого места у сайдинга плотнее и толще (Больше 3 миллиметров), чем обычные. Эта разновидность материала весьма прочная, благодаря чему защитит цоколь от вредного влияния окружающей среды, и продлит срок эксплуатации здания.
Заметим, что перед монтажом сайдинга ответственные строители устанавливают утеплитель и гидроизоляцию, что бы улучшить экономию тепла от сохранения энергии. Благодаря этому материалу для облицовки внешние стены вашего дома будут великолепно защищены от не благоприятных особенностей внешней среды!

Цокольный сайдинг, судя по названию, крепят на той части здания, где находится его цоколь. Облицовочные панели для этого места у сайдинга плотнее и толще (Больше 3 миллиметров), чем обычные. Эта разновидность материала весьма прочная, благодаря чему защитит цоколь от вредного влияния окружающей среды, и продлит срок эксплуатации здания.

Заметим, что перед монтажом сайдинга ответственные строители устанавливают утеплитель и гидроизоляцию, что бы улучшить экономию тепла от сохранения энергии. Благодаря этому материалу для облицовки внешние стены вашего дома будут великолепно защищены от не благоприятных особенностей внешней среды!

Дивіться, хто заговорив

Російською в житті я практично не користуюсь… та й не знаю її, якщо розібратись)) А от вчора… Захотілось написати щось російською. Можливо навіть просто, щоб перевірити, чи зможу. Ось що з того вийшло:

Гори в аду,  тупая жизнь
Что мучиш ты меня досель
Уйди и брось меня, ты, лень,
Что в сердце поселилась, словно тень.

Гори в аду, тупая жизнь
Да кто просил тебя вообще?
Явится в день рождения ко мне?!
Ты — спутница, что прячешся во мгле.

Гори в аду, тупая жизнь
Ведь больше улибаться нету сил
Уйди и ты, прошу, будь мил,
Сам пей тот яд, что мне налил.

 

Ще б хто помилки повиправляв 😀

То як там правильно вбиватись об стінку? (2)

Обіцяла собі, що цей блоґ нізащо на світі не буде збіркою слізливих текстиків.
Ну що ж... у всіх «буває». Сподіваюсь, мені вибачать?
Я здаюсь. Змиваю маску, стираю намальовану навіть під нею посмішку, і кричу, кричу, кричу... 
«У мене депресіяяяяяяяяяяяя!!!»
Хм... навіть легше стає. Але ненадовго це... мабуть.
Досі не можу розібратись, чому ж мені так паршиво. Пардон, погано.
Друзі начебто є. Знайомих – більше, ніж взагалі потрібно. Але щось не те, щось не так... Адже й так 
зі своїми проблемами я
лізу в інтернет, до віртуальних людей. Не реальних. Може проблема в довірі?
Зловила себе на думці, що хочу мати когось рідного... брата. Старшого.
 А може мені просто хочеться спокою? Та когось, кому можна довірити все-все-все? Надійного на
 всі 100%.
Чому саме «спокою»? Бо я тікаю. Від всіх. Час від часу. А хочеться знати, що тікати просто немає
 змісту. Й так знайдуть. І піддатися цьому, дозволити себе «знайти».
Дико хочеться когось занити досмерті. А тоді довго самій із себе сміятись.
Адже це смішно – «депресія». Смішно. Але не зараз. Зараз не до сміху.
Так до чого ця, прошу вибачення, «замітка»? Ай, хай собі буде. Потім з неї посміюсь.

Ага, ледь не забула про саморекламу: http://netopia.at.ua/ - там є ця ж моя "замітка"

Дуже критичні дні

Кожен переживає це по-різному: хтось ходить з не надто гарним настроєм, хтось потихеньку замикається в собі, хтось не витримує і час від часу зривається… наприклад, на близьких чи знайомих. Хоч, звичайно, є щасливчики, які люблять осінь – і ці три місяці не є випробуванням для них.

Але чому «щасливчики»? Ні, вони ж не якісь «обранці». Це просто люди, які зуміли зрозуміти щось своє.

От наприклад… Це далеко не нова методика – спробувати знайти плюси у тому, що тобі недовподоби. І, враховуючи її давність, слід зробити висновок, що вона таки дієва.

Як полюбити осінь?

Як не дивно, але відповідь на це питання насправді є у кожного, до того ж у кожного — своя.

У когось восени день народження (чи день народження буде у друга/подруги/сусіда/кума/свата/брата). Це ж одразу є чого гарного чекати від осені – доволі веселого святкування, наприклад.

Або ж постійно налаштовувати себе на позитив. Вам холодно? А згадайте, яка нестерпна влітку жара була. Від якої жодне морозиво чи водичка не рятували. Після такого спогаду стає все ж дещо легше…;-)

Щоб хоч ослабити депресію, непогано також робити «опорні точки». Ставити перед собою маленькі чи великі цілі, планувати якісь події. Якщо ти постійно чогось очікуєш і це таки збувається, депресія просто-напросто не встигає наступити.

Загалом, «осіння депресія» — це просто чудове пояснення поганого настрою. Але ж не обов’язково користуватись ним кожнісінького року. 😉

 

P.S. Також ця замітка (під моїм другим ніком) є ось тут: netopia

А львів’янка-то з ЗахоДу

Хто куди, а ми – на ЗахіД

Хто знає, хто ні, але 22-23 серпня у селищі Звенигород, поблизу Львова, відбувся фестиваль під доволі цікавою назвою — «ЗахіД». Хоч і відбувалося таке дійство вперше, та і організатори, і більшість учасників фестивалю сподіваються на повторення у наступному році.

Добратися було нескладно. Зі Львова, наприклад, увесь день (22 серпня) курсували спеціальні маршрутки Львів-Звенигород. Та й для тих, хто добирався автівками, теж знайти це селище не було проблемою – хвилин 15 по дорозі у напрямі Львів-Бібрка; перший поворот наліво за Давидовом.

Помітити, де ж саме фестиваль відбуватиметься теж виявилось нескладно – тут вказівниками виступала сама сцена та власне палатове містечко.

 

Раз палатка, два палатка…

Ну-с, приїхали. Одразу ж зустріли знайомих, які люб’язно погодились ставити палатки поряд. Організатори, яких легко було впізнати по «фірмових» футболочках та пропусках на пузі, лише хитро посміхались, дивлячись на гурт підлітків, що бавились із кілочками, штирями… і тд. Коли палатки врешті були таки поставлені, один – мабуть, найрозумніший, — орґ делікатно підмітив, що не можна отаборюватись там, де ми це зробили. А ще, теж дуже делікатно, спитався, чи маємо ми квиточки, і якщо маємо, то чому ж ми ще не «окільцювалися» браслетами. Пославши нас в білу палатку, яка насправді виявилась зовсім не білою, та давши вказівку прибрати геть «отіво» палатки, пан орґ зник у невідомому напрямку. На питання: «Не могли годину тому сказати, що тут палатки ставити не можна??!» відповів небагатослівно… Вірніше, ніяк не відповів.

Носилися ми з тими палатками аж до обіду…

 

Бринь, згоріла моя хата!… Бринь…

Від обіду і аж десь до вечора був, можна сказати, вільний час. Всі займались хто чим вмів: на гітарах грали, пили, плели браслетики, пили, співали, пили, слухали концерт місцевих зірок (тобто фольк, яким він є)… Загалом, заняття собі знайти можна було – якщо гарно пошукати.

А тоді…

 

Їжа… чок!!!!!

Почався концерт. Маю на увазі справжній концерт, на якого всі чекали. Ні, всі гурти були непогані… Los Kolorados, Коралі або Оратанія, наприклад…. [Оратанія – гурт бравих pazitiffних львівських хлопців, що обожнюють красуватись у сімейних трусищах, простіше кажучи – сімєйках.] Та справжній натовп зібрав Фліт. Не розчарувало фанатів навіть світло, що кудись сховалось посеред виступу гурту. Палкі фанати і далі продовжували кричати так, як ведучий навчив:  «Ховрашок!»… ну а най-найпалкіші все ж згадали (з часом), що їхня улюблена пісня «Іжачок» називається, і теж почали скандувати. На щастя, світло знайшлося доволі швидко і «ховрашки» з «їжачками» таки не побилися. =)

 

Спати? Нам ніколи!

Та як тут спати, якщо Фліт за сценою автографи роздає і фотографуватися дається??? Ох і натовп же за сценою був… Навіть не переживали, що пропускають виступ The Вйо, які виступали на сцені (а не за нею) одразу після Фліта.

Врешті-решт і Фліт делікатно втік…. але яке «спати»??????. На ЗахоДі мало хто розумів таке поняття. Всіх тягнуло на пригоди… ну, наприклад, там був чудовий рів із водою (чи то пак річка?), а ще говорили про озерце…. і про болото теж казали… та й загубитись вночі в тумані серед не одного десятка палаток – це теж екстрім. Словом, було чим і після Фліта з його Їжачком зайнятись.

 

Добра-а-анок…

Проснутись однією з перших у палатовому містечку… це цікаво. Коли навкола ходять лише такі як і ти – яким не спиться… коли доводиться обережно обходити п’янючі тіла… коли всім своїм єством винюхуєш, чи є вже гаряча-гаряча кава… Красотаааааааа))) І так тиняєшся і винюхуєш каву до обіду, поки більш-менш народ не проснеться.

 

От Вінта і до ранку.

Від обіду всі тинялись хто де знав. Дехто, звичайно, займався й корисними заняттями: вчились фотографувати, плели браслетики, вивчали свої повіки зсередини… Кому що.

Ближче до вечора знову розпочався концерт – і ЗахіДчани потягнулись поближче до сцени. Особливо запам’ятався гурт От Вінта – своєю неповторною манерою спілкування з публікою та так невчасно порваною струною.

Коли концерт стих, усі порозбрідались… Більшість їхали додому — на маршрутках, проте найбільш витривалі залишались до самого ранку понеділка. Подумаєш, туалети відвезли. Подумаєш, їсти немає чого. Подумаєш… подумаєш… Зате як цікаво зранку змагатись у швидкості складання палаток – поспішаючи зайняти своє законне місце в довжелезній черзі на маршрутку додому…

 

Загалом скажу, що етнофестивалі – річ насправді драйвова. Дійсно варто побувати на таких заходах. Спогади вони залишають надовго. =)

Скільки хіміків У_країні??

Нещодавно була на так званій «дискусії», присвяченій темі ЗНО.

((Про хіміків буде, далі трохи)) 😉

Тема гарна…

Та й заробила свої перші в житті гроші.

Найбільше пані Соціолог цікавилась нашими думками про корупцію під час ЗНО.

Як вона не намагалась, а вивідати в нас схеми дачі взяток інспекторам та власне перевіряючим ЗНО не змогла. =)

Мабуть, просто тому, що такі ще не пішли в масове використання…

Та й навіщо?

Якщо можна просто купити собі пільгу. Довідку, що ти інвалід. Чи чорнобилець. Словом, кого за що совість не кусатиме… =)

Або вже на творчих конкурсах хімічити…

От подивлюсь завтра, як багато в нас в країні хіміків.

Йду на творчий конкурс із журналістики.

Успіху мені. О=)